Три закони архітектури Вітрувія
СТАТТЯ
Три закони архітектури Вітрувія
«Користь, міцність, краса.»
Три закони архітектури Вітрувія.
Кожного дня ми спостерігаємо зміни в житті, в природі, в самих нас. Все це відображається на нашому оточенні, світогляді та навколишньому середовищі. Ми завжди прямували до розвитку та створенню чогось нового – покращеного. Колись люди жили в печерах та не мали нічого, окрім елементарного існування, та потреба у розвитку привела нас до сьогодення: нові технології, покращений рівень життя, вдосконалення в усіх галузях. Так само і в архітектурі.
Архітектура – це особливе мистецтво створювати та будувати споруди (від грецького слово «архітектор» означає «будівельник»). Якщо говорити про архітектуру, оцінювати споруди різних епох і народів, розуміти суть і сенс скоєного людством, то це неможливо без розкриття зодчества. Постійна зміна часу, архітектурних стилів та матерів, з яких виконуються споруди, спонукається розвитком технологій та прагненням удосконалення. Все це відображається на зовнішньому вігляді будівель та споруд. Незмінним залишається те, що будівельники формують світ для існування завдяки організації простіру для житла, зустрічей, молитв, навчання, праці та інше.
Архітектор повинен поєднувати в своїх проектах воєдино: користь, міцність та красу (функцію, конструкцію та форму). Ці три якості залишаються невід’ємної для кожної споруди, яка претендує називатися твором архітектури. На жаль, якщо з виконанням перших двох аспектів ще можна погодитися, то з останнім, з плином часу, виникає все більше питань. Для кращого розуміння минулого та правильного планування майбутнього обліку міста, необхідно враховувати попередні зміни образів та їх формування.
Київ змінювався починаючи з часів перших поселень і до сьогодення. Важливим акцентом є те, що архітектурна думка та новації були пов’язані не лише з ідеологічними та естетичними засадам, але й складали конструкцію будівлі, її тіло і кістки. Колони, арки і склепіння зодчі вигадали, виходячи із поставлених завдань і світогляду, як це видно на прикладі сакральних будівель Києва від середньовіччя до ХVIII століття.
Але, з іншого боку, винайдення матеріалів і конструкцій також впливало на зміни в архітектури та її форм. Гарним прикладом є архітектура модерну, взірці якої зустрічаються і в столиці. Стиль модерн був утворений на основі поєднання нових технологій та матеріалів (метал, скло) з природними вигинами та лініями, скульптурним оздобленням і орнаментованими мотивами. Архітектори прагнули створювати будівлі одночасно функціональними, але й естетично красивими.
«Дім – машина для життя» - Ле Корбюзье
Французький архітектор модерніст Ле Корбюзье називав будинок машиною для життя. Його ідеї функціонального житла відповідали авторам конструктивізму, коли будинок стає схожим на бджолиний вулик. Відтоді для архітектури наступив період співіснування із дизайном, розвиток якого пов’язаний із ідеями об’єднання «Баухауз», які в свою чергу поставили питання про цінність речей щоденного користування. На практиці це злиття вилилось в будівництво строгих геометричних форм, монолітного вигляду фасадів із чіткими раціональними планами та відсутністю черезмірних елементів декору, що мали прикрашальне значення, а з інтер’єрів максимально прибиралися речі, які не несли суто функціонального навантаження.
В Києві цей напрямок представлений будинком «радянського лікаря» архітектора П. Альошина. Саме в той час перед архітекторами встало питання про будівництво не лише гармонійних та красивих будівель, але й про організацію простору. Даний будинок був прикладом погляду в майбутнє, оскільки передбачав створення комфортних умов для життя, з облаштованим коридором для прогулянок, пральнями, комфортними помешканнями з усім необхідним. З точки зору естетики будинок є прикладом вдалого втілення ідей конструктивізму: структура будівлі сформована за рахунок різниці об’ємів, симетрично розміщених один до одного, завдяки чому зовнішня динамічна форма будівлі виглядає урівноважено і гармонійно. В даному випадку передові ідеї нового напрямку мистецтва виправдали себе і відстояли своє право на існування.
Ідеї ці отримали продовження в сучасній архітектурі. Сьогодні одним із популярних, і не лише в архітектурі, напрямків є мінімалізм. Він представлений свідомою відмовою від усього зайвого, використанням лаконічних засобів виразності, перевагою промислових матеріалів. В основі – прості геометричні форми, нейтральні локальні кольори з яскравими акцентами. Художні ефекти утворюються, скоріше навіть не формами, а грою світла по поверхні об’ємів і конструкцій, різними за фактурою та матеріалами. Зокрема, світло, проходячи крізь скляні поверхні, створює враження багатоколірності, віддзеркалюючи навколишні будинки, вулиці, небо, хмари.
«Містобудування – це організація усіх функцій колективного життя в місті та селі…». - Афінська хартія. 1933 р.
На даний час все гострішою стає проблема архітектурного вигляду міста. Це сталося через різнотипні споруди які не завжди гармонійно поєднуються з історичними вулицями чи будинками.
У кожного архітектора є своє бачення і кожен майстер має право на нього, але при цьому необхідно враховувати прийнятність нової споруди до культурного ландшафту та образу міста. В сьогоденні, перед нами стоїть велика задача — збереження історичних пам’яток архітектури, що несуть нашу сутність та історію. Для цього сформовані ансамблі не повинні втрачати свого призначення, руйнуючи їх композиційні точки іншими об’ємами. Не нищити середовище та ґрунти поблизу пам’яток світової культурної значущості, що може призвести до занепаду споруди.
Тобто, необхідно знаходити компроміс між більш старими спорудами та новобудовами, щоб мати можливість рухатися в перед зберігаючи нашу історичну цінність.
